БЕЗЦІННІ СВІДОЦТВА ЧАСУ

Чи маємо ми право втрачати зв'язок поколінь, якщо в наших силах сьогодні зафіксувати?

Людмила Олексіївна Мирончук народилася в січні 1940 року у Лисхімстрої. Сьогодні вона прийшла в бібліотеку, щоб розповісти, як лисхімстроєвці дізнались про Перемогу 9 травня 1945 року.

У 1944 році, незважаючи на труднощі воєнного часу, почалося відновлення будівництва хімічного комбінату. У «Лисхімстрой» прямували будівельні матеріали, обладнання, інструменти, продовольство, а також інженерно-технічні і робочі кадри. Закінчувалося відновлення житлового фонду. Ще раніше були відновлені і почали діяти середня школа, клуб, поліклініка, пологовий будинок, дитячі дошкільні установи, магазин, комунальні підприємства. У селищі проживало 3200 осіб.

Про закінчення війни лисхімстроєвці дізналися вранці. Радість була неймовірною - люди обіймалися і цілувалися. І все кинулися до радіовузла, який знаходився в будинку на перехресті вулиць Леніна та Партизанська.

А ще, розповідаючи про своє дитинство, Людмила Олексіївна розповіла історію післявоєнного Лисхімстроя: будівництво дитячих садків, шкіл, їдальнь і магазинів, організація факельної ходи і літній відпочинок в піонерських таборах. Навчання в технікумі і робота на хімкомбінаті - все це сторінки історії нашого міста.

Все менше стає людей, які можуть нам розповісти про війну з перших вуст. Як би старе покоління розповідало онукам, правнукам про той час, коли вони були малі та юні, про свої ігри, навчання і захоплення, то може зараз і не скаржилася, що молодь не зрозуміє, що значить для них слово «Перемога».

Забірко Т. М.

#Лисхімстрой #9травня1945 #Перемога #узнали_о_Победе #Лисхимстрой_деньПобеды #9_мая_1945