Державна премія за "Катерину"

Всі відвідувачі, входячи в цей зал, спрямовували свій погляд на скульптуру жінки з дитиною. Перед глядачами оживав образ шевченківської Катерини.

Скульптор зобразив її в той період, коли вона з маленькою дитиною, в пошуках свого коханого, ночує під відкритим небом, просить милостиню. Катерина розуміє, що вона нікому не потрібна на цьому світі. Усі глядачі дізнавалися знамениту Катерину з однойменної поеми Шевченка. Тільки зображена вона була, на відміну від романтичного образу з картини Шевченка, в той період, коли віра і надія її покинули. Прикриваючи немовля від сильного вітру, вона вже знала, що це останні хвилини з дитиною. Скільки любові, співчуття, але рішення вже прийнято:

Свище полем завірюха,

Іде Катерина

У личаках — лихо тяжке! -

І в одній свитині.

Співчуття і жалість - виникають у кожного, хто зупинявся у цієї скульптури.

Цей образ був запозичений через 20 років М. Г. Манізером, з яким В. І. Пухальский навчався разом у Вищому художньому училищі при Імператорської Академії Мистецтв в Санкт-Петербурзі. М. Г. Манізер - автор знаменитого пам'ятника Кобзарю в Харкові. Пам'ятник складається з статуї самого Шевченка, яку оточують 16 фігур, серед яких Катерина з дитиною на руках. Тільки Катерина В. І. Пухальського йде на відміну від Катерини М. Г. Манізера, яка стоїть на місці, наче заціпеніла від безвихідного горя та замість стрічки на голові пов'язана хустка.

Сєвєродонецький журналіст В. Романюк в 1964 році відвідав Київський

Державний музей Т. Г. Шевченка. Серед експонатів його увагу привернула статуя «Катерини», на табличці якої був зазначений невідомий скульптор з Донбасу. Через кілька місяців журналістські справи привели його в скульптурну майстерню при Сєвєродонецькому силикатному заводі. І він бачить ту ж саму «Катерину» з музею Т. Г. Шевченка. Невже хтось зміг так вдало скопіювати її? І тут він з'ясував, що це робота керівника майстерні Валентина Ілліча Пухальського, яку він подарував музею в 1914 р до 100-річчя від дня народження поета. На конкурсі ця скульптура зайняла перше місце, а її автор отримав Державну премію - 1000 рублів. (Середня зарплата робітника в першій половині 1914 року становила 22 рубля 53 копійки).

Так «Катерина» знайшла свого автора. Зараз скульптура перебуває в фондах Київського Державного музею Тараса Шевченка.

Валентин Ілліч Пухальский (1887 - 1981 г.) - скульптор. Закінчив відділення живопису та скульптури у Вищому художньому училищі живопису, скульптури і архітектури при Імператорської Академії Мистецтв в Санкт-Петербурзі.

З 1950 року, понад сорок років, майстер присвятив Сєвєродонецьку. У його майстерні виготовлялися скульптури, композиції, бюсти, фасадні барельєфи, елементи архітектурного декору, паркові скульптури та фонтани для багатьох міст Донбасу. З його ім'ям пов'язано архітектурне оформлення міста.

Забірко Т. М.

#Северодонецьк #Бібліотека_для_юнацтва #Катерина_Шевченка #Скульптура_Катерини #Державний_музей_Шевченка #Пухальский_В_И #Высшее_художественное_училище_живописи_скульптуры_и_архитектуры #Императорская_Академия_Художеств #Забирко_Т_Н #Образ_Катерини_в_мистецтві #до_Дня_народження_Шевченка #скульптор_Пухальский