top of page
ви-фи.jpg
Пошук

«…Не в прошлом все, а — впереди». Історія однієї світлини

  • Фото автора: Библиотека Северодонецк
    Библиотека Северодонецк
  • 16 лип. 2020 р.
  • Читати 3 хв

Оновлено: 15 лип. 2021 р.


Ця фотографія зроблена на дачі П. Г. Тичини в Конча-Заспі. Йосипа Курлата та Михайла Ткача, майбутнього поета-пісняра, запросив редактор одного з молодіжних журналів, щоб зробити знімки метра української поезії з молодими перспективними поетами республіки.

Павло Григорович зустрів гостей біля воріт і по красивій алеї проводив в будинок. Чоловіки були одягнені в костюми, тому що вони вважалися одягом «на вихід». На початку 50 - х років трендами були двобортні і однобортні піджаки і широкі брюки з манжетами внизу. Костюм доповнювався краваткою в смужку, що ми і бачимо на господарі дачі. Курлат не любив краватки, натомість на ньому була одягнена модна сорочка з широко розставленими кінцями коміра. Під піджаком Михайла Ткача була надіта вишиванка.

Йосип Курлат і Михайло Ткач провели цілий день на дачі. Ніна Петрівна, дружина Павла Тичини, пригощала їх чаєм з смачним печивом власного приготування.

Говорили про поезію, Павло Григорович попросив почитати вірші. Михайло Ткач був дуже юний, то свої вірші, в основному, читав Й. Курлат. Після серйозних віршів Йосип став читати вірші, які вважав несерйозними дрібничками: «Иди и не сворачивай…», «Ива», «Как растут дрова», «Заячий сон» та інші.

Тичина слухав мовчки, не перебиваючи, а коли Курлат закінчив читати, сказав:

- Так це ж гарні вірші для дітей! Ви просто зобов'язані писати для дітей, повірте мені!

На з'їзді письменників України, Павло Григорович в доповіді про поезію завтрашнього дня особливо виділив трьох початківців поетів: Дмитра Павличка, Михайла Ткача та Йосипа Курлата.

На початку п'ятдесятих років Й.Б. Курлат жив в Чернівцях, викладав англійську мову в школі і керував створеним ним літературним об'єднанням при ЦК ЛКСМУ, яке незабаром стало обласним. Прожив він тут до осені 1955 р., до вступу в Літературний інститут.

Якось раз йому в руки потрапила збірка віршів Павла Григоровича «Плуг», написаних в 1918 – 1920 р. Ці вірші «розірвали серце і душу» Курлату і, буквально, за тиждень він перевів на російську мову всю книгу. Після одного з поетичних вечорів, Микола Руденко відвозить до Києва рукопис першої збірки віршів «Рождение песни», а переклади порадив надіслати самому Павлу Григоровичу. Через місяць прийшов лист від Тичини з проханням неодмінно прийти до нього в гості, коли він буде в Києві.

Незабаром Й. Курлат їде разом з Михайлом Ткачем, студентом медичного інституту, членом чернівецького літературного об'єднання, на нараду молодих поетів республіки. Починав Михайло, з патріотичних газетних віршів, а потім написав «Марічку», яка відразу стала популярною. А потім були «Ясени, ясени ..», «Каштани падають на брук ...» і багато іншого.

П. Тичина прийняв Й. Курлата в робочому кабінеті своєї квартири. Ерудований, енциклопедично освічений Павло Григорович був дуже цікавим співрозмовником, читав на пам'ять багатьох маловідомих поетів. А потім, він показав теки з віршами цікавих, на його погляд, молодих поетів. Серед тек була і курлатівська. А через два дні вони зустрілися знову на дачі поета в Конча-Заспі.

Павлу Григоровичу терміново потрібен був секретар і він запропонував цю посаду Й. Курлату. Тичина в ту пору був міністром освіти України і для нього не склало б великих труднощів вирішити питання з квартирою. Всього кілька місяців пропрацював Й. Б. Курлат секретарем у П. Г. Тичини. Але київські друзі -літератори дорікали Йосипу: «... будуть все життя тикати в тебе пальцем: в'їхав в літературу на тичиновському горбу». Павло Григорович сильно засмутився, коли дізнався, що Йосип повертається до Чернівців. Він порадив Йосипу продовжити освіту в Москві. П.Г. Тичина дав рекомендаційного листа до Корнія Івановича Чуковського і написав захоплений відгук про вірші Курлата для московського видавництва. Прощаючись, поклав у кишеню Йосипу досить велику суму грошей.

І вийшло все, як і припускав П. Тичина: і в Літінститут поступив, і з Корнієм Івановичем завдяки йому подружився і дитячим письменником став.

Йосип Борисович вважав себе учнем в поезії і послідовником в педагогіці поета і академіка Павла Григоровича Тичини.

Забірко Т. М.

 
 
 

Komentar


эмблема.jpg

 Бібліотека на карті міста 

  • Instagram
  • Facebook Социальной Иконка
  • YouTube

ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО НАС:

м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Курчатова, 17

  • young_library@i.ua

ГРАФІК РОБОТИ

НД-ЧТ:

11.00-18.00

ВИХІДНІ ДНІ:

ПТ-СБ

АДРЕСА

2-79-87
2-12-07

Наші телефони

bottom of page