… ТА ПРОСИ ДОЛІ ДЛЯ ВКРАЇНИ

В Україні здавна шанують захисника, наставника і покровителя дітей - Миколая Чудотворця. Він дарує усім віру в здійснення найзаповітніших мрій, надихає нас на добро. А діти з нетерпінням чекають подарунки і Микола точно знає, що вони бажають.

Ще 20 років тому свято відзначалося лише в Західній Україні. Тут діти, напередодні 19 грудня, мають обов'язково почистити черевички, в які Святий Миколай, обходячи будинки з мішком подарунків, кожному дарує те, про що він мріє. Напередодні чарівної ночі дитина пише лист-прохання до Святого, і залишає лист на вікні, щоб ангел її передав Миколаю. Але якщо малюк ще не вміє писати, то Святий і так здогадається. Зараз це свято відзначають повсюдно в Україні. Опівночі Чудотворець заходить до кожної оселі разом зі своїми помічниками - Ангелом і маленьким чортиком Антипком. Ангел роздає подарунки чемним дітлахам, Антипко розносить різки неслухняним. Все це складається до торбинки разом із печивом - "миколайчиком" і залишається біля подушки дитини.

Свято Миколая прийшло до нас ще в одинадцятому столітті. Єдиний син у заможних батьків - християн Ніколаус вирішив відмовитися від світського життя і присвятити себе служінню Богу. Згодом він стає єпископом Мирлікійським (від міста Міра в провінції Лікія). Архієрей не тільки допомагав бідним, хворим, декілька разів рятував несправедливо засуджених на смертну кару, а й творив чудеса. За легендою, він був здатний молитвою вгамувати бурю на морі. Тому вважається покровителем мореплавців. Помер Святий в грудні 345 року, доживши лише до свого 65-річчя. Його мощі перебувають в італійському місті Барі.

У народі розрізняють «Микола зимовий» і «Микола весняний» - відповідно дням вшанування. При цьому «весняний» Микола зображується з непокритою головою, а «зимовий» - в єпископській митрі. «Зимовий» Святий Миколай дав початок персонажу Діда Мороза, Санта-Клаусу, Пер – Ноеля та іншим головним різдвяним персонажам .

У музеї Храмового комплексу на Лісовій Дачі міста Сєвєродонецька знаходиться кілька ікон Святого Миколая. Дві з них – «зимові», відносяться до іконопису Слобожанщини.

Іконографія ікон традиційна: поясне одноосібне зображення. Постать святого подається фронтально, рука, через яку перекинуто кінець омофора, підтримує закриту книгу Євангелія, правицею Святитель посилає благословення. Образ святого з пізнаваними рисами - високе чоло із залисинами, тонкий ніс, красива борода.

Святий Миколай одягнений у парадне єпископське облачення: червоний фелон, синій омофор на іконі 18 ст., зелений – на іконі 20 ст., митра прикрашена коштовностями. Радісний колорит в іконі 18 ст. наближається до народного мистецтва. Лик святого обрамляє коротке кучеряве волосся, погляд широко розкритих очей пронизливий і стурбований.

На іконі початку ХХ століття вгорі, в хмарних небесних сферах, розташовані поясні фігури Христа і Богоматері. Вони нагадують про диво на Нікейському Соборі 325 р., де була засуджена єресь Арія про те, що Христос створений Богом і не єдиносущний Йому. Під час суперечок святитель Миколай вдарив Арія по щоці. Отці Собору за цей вчинок позбавили святительського сану Миколая і віддали його до в'язниці. Однак, багатьом з них було видіння уві сні, в якому Сам Господь вручив йому Євангеліє, а Пресвята Богородиця одягла на нього омофор. Після цього святителю повернули сан архіпастиря.

І хоча ікони із частковими втратами шару фарби, слідами попередніх реставрацій, отворами від цвяхів, вони зачаровують своєю красою і вчать людей ставитися один до одного з любов'ю, вселяють в наші душі світлі почуття.

Забірко Т. М.

#Святий_Миколай #Ікона_Святого_Миколая #Українська_ікона #19грудня #Храмовий_комплекс_на_Лісовій_Дачі #археологический_музей_Лесная_Дача #Микола_Чудотворець #Слобожанська_ікона