«УМЕЕТ, ДОБРЫЙ ЗВЕРЬ, ЛЮБИТЬ И НЕНАВИДЕТЬ...». Історія однієї світлини. До Дня пам'яти Й. Б. Курлата

У родині Йосипа Курлата завжди жили домашні тварини, а ще він тягнув до хати і різних звіряток.

На цій фотографії Йосип Курлат тримає кота Тимка і хом'ячка Соньку. Син Вадим демонструє хом’ячка - альбіноса Хомку. На колінах його мами Раїси Володимирівни Курлат - Кайдаш сидить улюблена собачка Барька, яка прожила у них 17 років.

БАРЬКА

Как фикус — у окна, Как на столе — солонка, Живет у нас одна Прекрасная болонка. Как пуговица — нос, Как лист кленовый — ухо... Ах Барька, милый пес, Душевная старуха! Шерсть у нее длинна, А рожица — умильна, Как будто бы она Сбежала из мультфильма. Когда я ухожу, Она от горя плачет, А если прихожу — По всей квартире скачет. От копоти, от мух Везу ее на дачу, Стихи читаю вслух, Ворчу на неудачу. Умеет, добрый зверь, Любить и ненавидеть... Попробуйте теперь Меня за так обидеть: В ответ не тем словам, Взъерошенная, злая, Она покажет вам, Из-под кровати лая.

Йосип Курлат часто повторював, що тварини йому дають поштовх до творчості. Одного разу один мисливець подарував маленького зайченя - русака. Його прозвали Тишко. Він виявився веселим і ласкавим, стукав зубами від задоволення і швидко засинав. Любив зістрибнути на стіл і стягнути щось з тарілки. Гостям забавно було спостерігати, як цей пухнастий звір скакав по квартирі, залишаючи калюжі і горошки всюди. А ось домочадцям це доставляло чимало турбот, щоб підтримати чистоту. Привчити до лотка дикого звіра не просто. Довелося Тішку повернути мисливцеві.

А ось руду білку Йосип Борисович купив на ринку. Назвали її Рижуха. Коли вона виросла стала світло-сірою. Любила по шторам скакати і кусатися. Три вірші були написані поки у них жила білка: «Рыжуха», «Зеленую люблю страну...», «Звереныш рыжий не дрожи…».

Недовго пожив їжак, який ночами бігав, шарудів - не давав спати. Його віднесли в ліс. Хом'яки різного роду жили в цій родині. Для них була придбана клітина, з колесом всередині, його з радістю крутили гризуни.

Коли син Вадим пішов в перший клас, мама подарувала йому кенара. (Вірш «Кенар»). Кришталевий дзвіночок кенаря починав дзвеніти з ранку. Щоб не було нудно співакові, Й. Курлат купив канарку, але жили вони в різних клітинах, на відміну від папуг, які ужились в одній клітці.

Вірш «Золотая рыбка» було написано в той час, коли Курлат захопився акваріумними рибками. У квартирі 8 акваріумів були встановлені так, що нагадували сервант. Йосип Борисович вважав, що спостереження за рибками заспокоює і ці беззвучні створення допомагають думати.

Забірко Т. М.

#День_памяти_Иосифа_Курлата #Иосиф_Курлат #Йосип_Курлат #Курлат_Барька. #Зверивтворчествепоэта #історія_однієї_світлини #Вадим_Курлат #история_одной_фотографии #Стихи_Курлат #И_Курлат_Рыжуха #И_КурлатЗолотая_рибка