Ценхрус - злісний карантинний бур'ян Краєзнавчі нотатки

Рослинність прибережної зони Чистого озера дивує своєю багатоликістю. Щороку одні трави зникають, інші з'являються. Найгірше, коли з'являються карантинні заносні рослини. Ось уже третій рік спостерігаю за рослиною, яку довго не могла визначити - Ценхрус малоквітковий.

В Україні вперше його виявили на початку 50-х років минулого століття в Херсонській області. Ценхрус несе загрозу людям і домашнім тваринам, завдає шкоди рослинництву і тваринництву. Бур'ян посухостійкий, в посушливих умовах може з легкістю домінувати серед більшості рослинних угруповань. Засмічує практично всі польові культури, а також сади, виноградники та пасовища. Молоді рослини ценхруса мають м'які листя, його добре поїдає більшість видів домашніх тварин. Однак пізніше, коли утворюються колючки, потрапляючи разом з кормом, вони викликають пухлини та виразки. Очистити засмічену ценхрусом шерсть практично неможливо.

Бур'ян дуже неприємний і для людей: колючки можуть поранити шкіру ніг і рук. Ними також пробиваються велосипедні камери.

Ценхрус має ланцетні листя і утворює до 45 стебел. У волоті є десяток колосків, які розташовані один за одним як намисто. Кожен колосок в обгортці з колючими і чіпкими шипами. Плід – зернівка. Протягом п'яти років насіння залишаються життєздатними в ґрунті. На одній рослині утворюється до 2000 насіння. Ценхрус поширений на всіх континентах.

Коли наплававшись в Чистому озері, виходиш з води, шукаєш серед піску зелений острівець з травою, щоб висушити ноги, і ... наступаєш на ценхрус. Відразу 8-12 колючок впивається в стопу. Це тобі не звичні «кавунчики» або якірці, які поодинці впиваються в ногу. Пам’ятайте, що ценхрус – це злісний бур’ян.

Забірко Т. М.